День пам’яті  жертв голодомору

 

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

  Страшні тридцяті роки XX століття…. Стільки горя та страждань принесли вони Україні. 25 листопада 2017 року в Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. Для нашої держави цей історичний відрізок часу є сумним і скорботним. Пов'язаний він із політикою тодішньої влади, яка шляхом штучно створеного голоду, намагалася вибити у представників української нації жагу до свободи та незалежності. Сучасному поколінню українців є незрозумілим і неприйнятним те, що багатюща на врожаї країна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті.

    У день пам’яті жертв голодоморів відбудеться всеукраїнська акція " Запали свічку", до якої долучиться і бібліотека. В стінах бібліотеки  представлена тематична поличка  « Свічка 33 – го не згасне». Пройде інтернет  - мандрівка «Через геноцид до самобутності»,   під час якої учасники  ознайомляться  з подіями тих страшних лихолітть, усі присутні  вшануюють загиблих хвилиної мовчання та запалять  свічку - пам’яті.

Уклін доземний вам і щедрого врожаю

 З давніх – давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, а комори та стодоли заповнені збіжжям, ми відзначаємо Свято працівників сільського господарства.

   Сільськогосподарська галузь для української держави завжди була однією їх пріоритетних сфер розвитку як зовнішньої, так і внутрішньої економіки країни. Господь наділив українську державу багатими на чорнозем, родючими землями, обдарованими працьовитими людьми.

  З нагоди  свята ветерани сільськогосподарської  галузі, колишні працівники колгоспу імені Ватутіна побували на літературно – музичній композиції  «Уклін доземний вам і щедрого врожаю!».  Для них підготували цікавий  змістовий захід учасники клубів за інтересами «Україночка» та «Берегиня». На закінчення ветеранів праці пригостили смачним короваєм, який символізує працю людей села.

  Тих, хто за станом здоров’я не зміг прибути на захід, учасники клубу «Берегиня» відвідали з візитом ввічливості та привітали зі святом.

 Ветеран праці колгоспу імені Ватутіна Калініченко Надія Гнатіввна 

Ветеран праці колгоспу імені Ватутіна Коваль Марія Йосипівна

Ветеран праці колгоспу імені Ватутіна Іванова Надія Михайлівна

  

Щоб всі діти більше знали, є газети і журнали

Щоб Країну Знань пізнати

Без нудьги і лінощів,

Читай газети і журнали 

Зранку і до півночі.

   Яскраві, різноманітні на будь-який смак, цікаві за змістом, захоплюючі при знайомстві… і все це - про дитячі газети та журнали…

Скажіть будь ласка, а які газети і журнали ви знаєте? А чому газету назвали “газетою”?...  А чи знаєте, діти, що журнал – це джерело інформації?  Читаючи їх – ви поповнюєте свої знання.

   Журнал – це книжка-збірка, у якій зібрані твори різних авторів. Ці твори різні за жанрами. Вони дарують нам щасливі миті пізнання чогось нового.

Скажіть, як можна назвати газети і журнали одним словом?

Мабуть, не знаєте. Адже це слово нове для вас - періодика.

А називаються вони так тому, що виходять через певний період (час)…, - так у формі діалогу 16 листопада  у нашій бібліотеці розпочався бібліотечний урок «Щоб всі діти більше знали, є газети і журнали».   

  Бібліотекар також розповіла, що першим журналом для дітей був ″Журнал ліліпутів″ або ″Золота бібліотека юних леді та джентельменів″. Він почав виходити у червні 1751 року  у Лондоні. У ньому друкувалися короткі розповіді, загадки, жарти, малюнки. А першим ілюстрованим журналом для дітей в Україні був ″Дзвінок″, який виходив у Львові.

  Так, юні користувачі знайшли нових друзів - дитячі газети і журнали, які завжди допоможуть, навчать логічно мислити, відкриють безліч таємниць навколишнього світу та ще й допоможуть використати свій вільний час із користю.

   Урок проходив жваво, цікаво, у  формі запитань і відповідей. Малі читайлики прийшли до думки, що журнали такі ж цікаві, як і книги та енциклопедії. І найкращі серед них: «Яблунька», «Барвінок», «Малятко», «Пізнайко»…

Мова – це душа народу, його поезія і пісня

       Щороку, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови. Саме в цей день православні християни вшановують преподобного Нестора Літописця – першого українського історика, мислителя, уславленого літописця Київської Русі, послідовника видатних творців слов’янської писемності Мефодія і Кирила. В Україні це свято відзначають з 1997 року. 

         На  мовознавчий лабіринт «Відкрий, о рідна моя мово, свої скарбниці золоті»       до бібліотеки завітали діти.  Бібліотекар   розповіла дітям про історію свята, особливості його відзначення, про красу і багатогранність української мови.  Під час заходу  пограли з учасниками в мовні ігри, під час яких маленькі книголюби шукали зайві слова у реченнях, відгадували слова, переставляючи букви, знаходили помилки у віршиках. Таким чином бібліотекар наголосила, що вивчати мову можна граючись. Саме ігри з буквами, словами, ребуси, загадки, шаради можна знайти в книгах,   які були представлені   на книжковій виставці « Квітни мово рідна».  А якою цікавою та повчальною для дітей була казочка про бабусю Мову, яка жила в країні німів. ЇЇ вважали чарівницею, бо вона в своєму саду вирощувала слова-квіти. Бабуся Мова подарувала мовчазним жителям казкової країни корені чарівних рослинок, з яких виросте багато різнобарвних слів, і порадила берегти свої квітники, виполювати бур’яни і вирощувати найкращі слова-квіти.

     Крім того, в День української писемності та мови, традиційно проходить радіодиктант національної єдності. Ця акція була розпочата в 2000 році і ось уже 17 років щороку всі бажаючі можуть до неї долучитися. До акції приєдналися і  учасники    бібліотечного заходу, продемонструвавши свою єдність з тими, хто любить і шанує українське слово.